Про Лілію Олексіївну Вітченко у поліклініці №8 відгукуються з великою повагою. Так склалось, що саме вона стала однією з тих медпрацівників, хто з перших трагічних днів війни й  дотепер знаходяться на робочих місцях. Пояснення цьому просте: її переконання та відчуття професійного обов’язку.

«Перші два з половиною місяці видалися особливо складними, – згадує Лілія Олексіївна. – Велике навантаження (до30, а інколи й до 50 пацієнтів за прийом), відсутність діагностичних обстежень, неможливість спрямувати пацієнтів до спеціалізованих медустанов… А до цього бомбардування та обстріли, від яких здригались стіни будівлі поліклініки, перебої зі зв’язком… Довелось прийняти рішення про цілодобове перебування у медзакладі без вихідних, з одного боку це допомагало оптимізувати робочий процес, з іншого – привносило певний дискомфорт. Та усі ми вистояли!».

На її переконання, пройти той складний час вдалося завдяки згуртованості колег, продуманій координації діяльності з боку керівництва поліклініки, розумінню важливості своєї роботи і, звичайно, підтримці членів родини.

Своє основне завдання по наданню медичної допомоги пацієнтам вони виконували. Двері медзакладу були відкриті для всіх, хто звертався незалежно від місця проживання, наявності декларацій тощо. Дуже допомагало забезпечення медикаментами, які поліклініка отримувала у якості гуманітарної допомоги, що надходила до Харкова.

Маючи спеціалізацію «загальна практика – сімейна медицина» та 16-річний стаж практичної лікарської діяльності, Лілія Олексіївна професійно виконувала і продовжує виконувати свої обов’язки, лікуючи людей, і вбачає у цьому своє головне призначення.

Сьогодні КНП «Міська поліклініка №8» ХМР працює у дві зміни, з чергуванням у вихідні дні, налагоджена повноцінна лікувальна та діагностична складова, ведуть прийом фахівці первинної та вторинної ланок, проводяться різнопланові обстеження. «Усі ми дуже радіємо цим змінам, адже вони дозволяють працювати якісно і результативно, – відмічає Л.О. Вітченко. – Приємно, що колектив ще більше згуртувався, це позитивно позначається на нашій взаємодії, допомагає більш ефективно розв’язувати виробничі питання».

А ще лікар відмічає певне зростання довіри та взаєморозуміння з боку пацієнтів. Це, на її думку, дуже важливо, бо успішне лікування, збереження здоров’я можливе лише за наявності цих компонентів у взаємодії медпрацівника з пацієнтом. Тим більше, що воєнний час додає викликів. До розповсюджених хвороб, серед яких ковід, сезонні інфекції, туберкульоз, серцево-судинні захворювання тощо додаються психоемоційні розлади.

Лілія Олексіївна продовжує працювати у напруженому режимі: прийоми, онлайн-консультації, вакцинація, санітарно-просвітницька робота, чергування, робота над професійним ростом – усе це її сьогодення. Всупереч всьому щось планує, про щось мріє і дуже тішиться, коли задумане реалізується.

«Живемо з вірою у перемогу, робимо все, що від нас залежить, і сподіваємося на краще, адже життя не зупиняється, – переконана вона. – Дуже радію та пишаюсь тому, що за цей час коло близьких мені людей стало більшим, ніж було до війни, ніхто з моїх друзів не шукає легких доріг, продовжуючи виконувати свої професійні та громадянські обов’язки, щиро вірять в Україну та її майбутнє!».

На знімках: Л.О. Вітченко