Завідувачка відділенням функціональної діагностики КЗОЗ «Харківська міська поліклініка №8» Галина Улесова розповідає про стани, які назвивають пролапсами клапанів та детально характеризує пролапс мітрального клапана, його діагностику та лікування.

Пролапсами клапанів називаються стани, коли стулки клапанів у момент скорочення серця починають прогинатися, що для нормального серця не характерно. В принципі, пролапс може розвинутися на будь-якому клапані, але в переважній більшості випадків проявляється саме на мітральному клапані, оскільки він фізіологічно випробовує найбільше навантаження. Під пролапсом   мітрального клапана розуміють прогинання однієї або обох стулок мітрального клапана в порожнину лівого передсердя під час систоли шлуночків серця. Пролапс – досить поширене захворювання. У дітей і молодих людей зустрічається значно частіше, ніж у дорослих.

Причиною первинного пролапсу можуть бути природжені особливості будови – неправильне прикріплення стулок, подовження, підвищена розтяжність або наявність додаткових хорд. Хорди – тонкі нитки, які утримують клапани від повного розкриття. Стулки клапанів і хорди практично повністю складаються із сполучної тканини. Причиною пролапсу може бути також порушення функціонування мітрального клапана із-за порушень вегетативної іннервації при неврозах, істерії і хронічний недолік в організмі магнію.

  Виражений пролапс може привести до зворотного потоку крові з лівого шлуночку в ліве передсердя, тобто до відносної недостатності мітрального клапана, а з часом – до сердечної недостатності. За відсутності зворотного потоку крові функція серця не порушується.

Прийнято розрізняти пролапс мітрального клапана залежно від глибини прогинання стулок. Перший ступінь вважається найлегшим і не впливає на кровообіг. Встановлено, що пролапс завглибшки до 10 мм протікає сприятливо.

Клініка. Пацієнти можуть пред’являти скарги на болі в ділянки серця або почуття дискомфорту в грудях, в основному у зв’язку з перевтомою і стресами; головні болі, зазвичай пов’язані з навантаженнями і зміною погоді; непритомність і переднепритомні стани; почуття нестачі повітря; прискорене серцебиття; перебої в роботі серця, поштовхи або завмирання.

Діагностика. При прослуховуванні серця може виявлятися непостійний шум систоли і клацання, які міняються залежно від положення тіла і фізичного навантаження. Пролапс найчастіше діагностується  при ультразвуковому дослідженні серця. Цей метод дослідження є найбільш інформативним дослідженням в діагностиці цього захворювання. На ехокардіограмі можна побачити провисання стулки в порожнину лівого передсердя, визначити наявність або відсутність зворотного потоку крові.

На електрокардіограмі при пролапсі мітрального клапана часто виявляються тахікардії, порушення сердечного ритму і, особливо,  порушення реполяризації – кінцевої частини кардіограми. Велике значення надають подовженню так званого інтервалу QT.  Синдром подовженого інтервалу QT при первинному пролапсі мітрального клапана зустрічається з частотою від 20 до 28 %. Небезпекою синдрому подовженого інтервалу QT є  виникнення фібриляції шлуночків і раптова смерть.

Найчастіше ступінь первинного пролапсу з віком не міняється. Проте не унеможливлено прогресу змін з боку мітрального клапана Тому пацієнти повинні повторно оглядатися лікарем і робити щорічно електрокардіограму і УЗД серця.

У будь-якому випадку хворі на пролапс повинні дотримувати ряд рекомендацій. Обов’язковою є нормалізація праці, відпочинку, розпорядку дня, дотримання правильного режиму з достатнім за тривалістю сном.

У легких випадках за наявності лікарського контролю можна вести активний спосіб життя без яких-небудь обмежень фізичної активності. Рекомендується плавання, лижі, ковзани, катання на велосипеді. Не рекомендуються спортивні заняття, пов’язані з толчкообразным характером рухів (стрибки, бойові мистецтва і т. д.). Питання про заняття фізкультурою і спортом вирішується індивідуально після оцінки лікарем показників фізичної працездатності і переносимості фізичних навантажень.

Виявлення зворотного потоку крові і змін на електрокардіограмі диктує обмеження фізичної активності і занять спортом.

Лікування призначають з урахуванням симптомів і стану пацієнта. При помірних проявах переважне лікування травами : настоянками валеріани, пустирника, збором трав (шавлія, багульник, звіробій, пустирник, валеріана, глід). При аритміях призначаються відповідні антиаритмічні препарати. Останніми роками для лікування призначаються препарати магнію.

За наявності вираженої відносної недостатності мітрального клапана і неефективності медикаментозного лікування проводиться хірургічне лікування. Існують різні методики оперативного лікування – наприклад, відновні операції на мітральному клапані, укорочення сухожильної хорди або створення штучних хорд. При неможливості проведення відновної операції здійснюється заміна клапана штучним протезом.