Медична сестра Центру ПМСД КНП «Міська поліклініка №8» ХМР Ірина Володимирівна Колесник – одна з тих, хто виконував свій професійний обов’язок у найскладніший період повномасштабного російського вторгнення.

Впродовж квітня – травня 2022 року Ірина Володимирівна надавала медичну допомогу безпосередньо в поліклініці. Зняття кардіограм, виконання лікарських призначень (ін’єкції, крапельниці), які для багатьох пацієнтів були життєво необхідними, – усе це стало її повсякденною турботою.

Серед тих кому допомагала, були хворі, що перенесли інфаркти, інсульти, мали суттєві загострення хронічних хвороб. Усі потребували уваги та професійної медичної допомоги. Розуміючи складність ситуації, робила все, що від неї залежало. Не зважаючи на обстріли, йшла на роботу, хвилюючись за людей, яким були необхідні її знання, вміння, досвід.

Були дні, які не може згадувати без хвилювання, хоча з того часу вже минуло більше як рік. Зокрема, йдеться про 7,8 квітня 2022, коли ворожі обстріли Олексіївського мікрорайону майже впритул наблизились до будівлі поліклініки. Потужні прильоти заставали за проведенням маніпуляцій, тож доводилось терміново виводити пацієнтів до сховища й очікувати коли інтенсивність загрози зменшиться. Попри тривогу й страх, знаходила сили підбадьорювати тих, хто був поруч.

Залишитися у Харкові й виконувати свій професійний обов’язок – таке рішення було прийняте усіма членами родини Ірини Володимирівни. «Ми тут потрібні», – без будь-яких вагань заявив її син Дмитро, 23-річний лікар станції швидкої допомоги. Такої ж думки був і чоловік Андрій Володимирович, зайнятий в оборонній галузі. Саме їх приклад та підтримка допомагали тендітній Ірині справлятися з тривогами, не втрачати самовладання, додавали сил.

Усією сім’єю вони опікувалися своїми сусідами (переважно людьми похилого віку, які залишилися вдома самі). Крім турботи про їхнє здоров’я брали на себе обов’язок готувати їжу, допомагати з придбанням продуктів тощо.

«У кожного з нас був свій фронт, кожен намагався і словом, і конкретними справами робити посильний внесок у загальну справу», – зазначає Ірина Володимирівна.

Великим випробуванням для неї стала складна ситуація з найріднішою людиною – мамою, яка на той час перебувала в м. Куп’янськ. Під час його окупації вона мала суттєві проблеми зі здоров’ям. Відчуття безпорадності було нестерпним, аж доки не дочекалися евакуації та її переїзду до Харкова. Зараз переживають за місто, де прожили багато років, та моляться за бійців ВСУ, які стоять на захисті України й українців.

З кінця травня минулого року в медзакладі відновились амбулаторні прийоми, тож Ірина Володимирівна продовжила роботу медичної сестри первинної ланки: виконує звичні для неї обов’язки, робить це з великою самовіддачею.

«Впродовж 29 років сестринської роботи завжди прагнула допомагати людям, це особливо важливо в наш час випробувань, – ділиться вона думками. – Співпереживаєш, слухаючи історії пацієнтів, намагаєшся розрадити, вгамувати їх біль… Взяла за правило бути налаштованою виключно позитивно, як і зобов’язує професія, яка, до речі, жодного разу не принесла мені розчарування. Особливу радість викликає усвідомлення своєї потрібності».

У поліклініці №8 І.В. Колесник працює у терапевтичному відділенні з 1995 року, крім того, була медичною сестрою кабінету профоглядів, входила до складу мобільної бригади, яка надавала допомогу вдома хворим на Covid-19, проводила вакцинацію в кабінеті щеплень.

Неодноразово отримувала заохочення за сумлінну працю: нагороджувалася відзнаками грамотами й подяками адміністрації поліклініки, профільного департаменту та Харківської міської ради. Своїми успіхами завдячує колективу медзакладу, де відчуває себе по-справжньому комфортно, має багато друзів, однодумців. Шанобливо, з відкритою душею ставиться до колег, пацієнтів, а відтак отримує від них такі ж гарні емоції, доброзичливе ставлення і вважає це найбільшою нагородою.

На знімку: І.В. Колесник (фото попередніх років)