Порушення функції синусового вузла (синдром слабкості синусового вузла, дисфункція синусового вузла – це клініко-електрокардіографічний синдром, що відображає структурні пошкодження синусового вузла (СВ), його нездатність нормально виконувати функцію водія ритму серця і (або) забезпечувати регулярне проведення автоматичних імпульсів до передсердь.

Розрізняють функціональне порушення функції синусового вузла – дисфункцію синусового вузла (ДСВ) і органічне ураження синусового вузла, що викликає синдром слабкості синусового вузла (СССВ).

          Критерії дисфункції синусового вузла і синдрому слабкості синусового вузла  по ЕКГ:

1. Синусова брадикардія (в тому числі не адекватне навантаження при тестах з фізичним навантаженням).
2. Зупинка синусового вузла (синусова пауза, синус-арешт), викликана припиненням генерування імпульсів СВ. Діагностичне для ДСВ значення мають інтервали більше 3 сек. У добре тренованих спортсменів можуть бути паузи більш 2 сек.
3. Синоатріальна блокада. Виникає в СВ імпульс не проводиться в передсердя. Генерування імпульсу в СВ при цьому нормальне або аномальне. Виділяють три ступені СА блокади. СА блокаду першого ступеня не можна розпізнати по звичайній ЕКГ. СА блокада 2-го ступеня характеризується появою на ЕКГ паузи, яка дорівнює (або меншою) подвійному вихідного інтервалу P-P. Виділяють два типи СА блокади другого ступеня. Повна СА блокада (третього ступеня) характеризується відсутністю синусових зубців P. В цей час на ЕКГ реєструються заміщають ритми або асистолія.
4. Постекстрасістолічне пригнічення СВ. Після екстрасистоли виникають тривалі синусові паузи, які можуть перериватися вислизає скороченнями з нижчих центрів автоматизму.
5. Хронічна форма фібриляціі передсердь ​ з брадикардією (як результат СССВ).
6. Брадикардії-тахікардії синдром зустрічається приблизно у 50% пацієнтів з ДСУ. Характерна картина чергування уповільненого синусового ритму і тахікардії, як правило, надшлуночкового походження. Найбільш часто реєструється фібриляціі передсердь, проте нерідко зустрічаються передсердні тахікардії, тріпотіння передсердь. Рідше може спостерігатися шлуночкова тахікардія. Різке спонтанне припинення епізоду тахікардії часто супроводжується надмірним пригніченням СВ. В цьому випадку виникає тривала пауза в роботі серця.
7. ЕКГ-прояви синдрому включають широкий спектр порушень: брадикардія, міграцію ритму, зупинки синусового вузла і паузи ритму, синоатріальний блок, вислизають ритми, суправентрикулярні тахікардії, шлуночкові і суправентрикулярні екстрасистоли, порушення АВ-проведення різного ступеня.

Добове холтерівське моніторування (ХМ) ЕКГ (24-48 годин) – найбільш інформативний тест в діагностиці ДС. Чергування брадіаритмій і тахіаритмій у пацієнтів з ДСВ часто не виявляється на звичайній ЕКГ в спокої, більш того, дуже важливою є можливість документувати поява характерних симптомів одночасно з синусовою дизритмією . Дана методика також дозволяє виявити всі ЕКГ-форми ДСВ та інші порушення ритму.

Зазвичай орієнтуються на середні величини ЧСС днем, вночі та за добу. У людей без захворювань серця і іншої значущої патології середня денна ЧСС знаходиться в межах 80-90 уд / хв, середня нічна ЧСС – 55-70 уд /хв.

При порушенні функції синусового вузла виникають епізоди синусової брадикардії з частотою менше 50 уд / хв, а ще надійніше – менше 40 уд / хв. Найбільш значимий критерій в оцінці функції СВ – величина синусових пауз. Так, при тривалості пауз більше 1600 мс є порушення функції СВ, а відсутність пауз, перевищує 1500 мс, характерно для нормальної функції СВ. Важливим критерієм  є тривалість синусових пауз більше 2000-2500 мс. Якщо за результатами холтерівського моніторування ЕКГ за добу реєструється нормальний синусовий ритм, то діагноз ДСВ малоймовірний.

         Лікування:

       Основний метод лікування слабкості синусового вузла – імплантація електрокардіостимулятора.

      Показання до імплантації електрокардіостимулятора:

1. Напади втрати свідомості в анамнезі (хоча б одноразово).
2. Виражена брадикардія (менше 40 в хв.) або паузи більше 3 сек.
3. Наявність обумовлених брадикардією запаморочень, пресинкопальних станів, коронарної недостатності, застійної серцевої недостатності, висока систолічна артеріальна гіпертензія – незалежно від ЧСС.
4. СССВ з порушеннями ритму, які вимагають призначення антиаритмічних препаратів, яке в умовах порушеної провідності неможливо.

В даний час саме хворі з СССВ складають переважну більшість пацієнтів з постійними електрокардіостимуляторами. Слід зазначити, що цей метод, значно покращує якість життя пацієнтів.

Детальніше про добове моніторування ЕКГ по Холтеру, яке провдиться фахівцями поліклініки №8

Галина Улесова, завідувач рентген-діагностичним відділенням КНП «Міська поліклініка №8» ХМР