Четвертий місяць лікар загальної практики – сімейний лікар КНП «Міська поліклініка №8» ХМР Лілія Олексіївна Вітченко надає медичну допомогу харків’янам, знаходячись на своєму робочому місці.

У перший же день війни вона та її родина прийняли однозначне рішення: залишаємося у рідному місті й продовжуємо працювати. У сім’ї медичних працівників (чоловік – Гоча Михайлович – медичний брат з майже 30-річним стажем) в силу своїх переконань по-іншому вчинити просто не могли. «Професія медика зобов’язує за будь-яких обставин допомагати людям», –  твердо переконане подружжя.

Згадуючи майже трьохмісячний марафон, який їй довелося витримати у ролі чергового лікаря, Лілія Олексіївна зазначає, що у той період за одне чергування в середньому доводилося приймати по 30 пацієнтів, а у пікові дні кількість звернень становила близько 50. Лікарські прийоми проводила щоденно, включаючи суботу та неділю.

Медична допомога у поліклініці надавалась усім, хто її потребував. Крім мешканців Олексіївського житлового масиву зверталися пацієнти з передмістя – з селищ Мала Данилівка, Дергачі; люди, які переховувалися від бомбардувань на ближніх станціях метро, переїхавши сюди з Салтівки й інших районів Харкова.

Найчастіше на прийомах доводилося стикатися з випадками загострення гіпертонії, постінсультними станами,  переломами, травмами, лор-паталогіями, кон’юктивітами, осколковими пораненнями тощо. Зверталися й молоді матусі, які потребували консультацій щодо стану здоров’я своєї малечі.

Таке розмаїття звернень не викликало у професіонала розгубленості. Надавати кваліфіковану медичну допомогу дозволяв 16-річний досвід роботи сімейним лікарем, отриманим у сільській амбулаторії, де Лілія Олексіївна працювала до працевлаштування у наш медзаклад. «Повернулася до своєї стихії», – так коротко оцінює вона ситуацію й додає, що це лише на користь вдосконаленню професійних навичок.

Завдяки зусиллям адміністрації поліклініки є змога надавати пацієнтам медикаменти, що надходять у якості гуманітарної допомоги. Це дуже важливо для людей, які не мають змоги придбати препарати.

Ускладнювали й продовжують ускладнювати ситуацію  часті повітряні тривоги, що потребують додаткових дій для убезпечення пацієнтів і медпрацівників. Скільки довелося за цей час спускатися до бомбосховища разом з відвідувачами поліклініки та очікувати на відбій. На щастя все обходилося, хоча страхів довелося й доводиться перенести чимало.

«Випробування на стресостійкість проходимо успішно, – з сумною посмішкою, резюмує Лілія Олексіївна. – Зачасти доводиться надавати психотерапевтичну підтримку і пацієнтам, і колегам. Дуже бракує комплексу послуг відділення відновного лікування, які можна було отримати у нашій поліклініці у довоєнний час (сеанси психотерапії, водолікування, заняття у басейні наразі стали б нам усім у нагоді».

Проте, навіть за таких обставин нашій колезі вдається знаходити можливість приділяти увагу роботі над підвищенням кваліфікації. Вона знаходить час брати участь у вебінарах, онлайн-конференціях на актуальну для неї професійну тематику, адже професія лікаря потребує постійного самовдосконалення. Тож нечасті години відпочинку проводить на ЗУМ-платформі за навчанням.

Мріє про нашу перемогу, що дасть змогу повернутися усім до мирного життя. «Так хочеться відвідати кінотеатр, сходити на театральну виставу, спокійно пройтися вулицями нашого прекрасного Харкова й помилуватися його красою, – ділиться своїми прагненнями Лілія Олексіївна. – Моє ж найбільше бажання – побачитися з мамою, яка на жаль, опинилася на тимчасово окупованій території». Вірю, що все це обов’язково буде!».

А поки лікар Вітченко своєю професіональною діяльністю щодня намагається прискорити цей світлий час.

Нагадуємо: вже другий тиждень у поліклініці №8 проводяться лікарські прийоми та низка діагностичних обстежень пацієнтів. Детальніше переглянути тут

На знімку: Л.О. Вітченко