Кров систематизується на групи за системою АВ0, а також за резус-фактором, який буває “позитивнии” (кров Rh+) або “негативнии” (кров rh-) при відповідно наявності або відсутності антигена Rho(D) на поверхні еритроцитів.

Групу крові та резус-фактор дитина успадковує від батьків. Якщо у чоловіка резус фактор позитивний (Rh+), а у жінки – негативним (rh-) , то у дитини з вірогідністю у 50%-100%  кров буде резус позитивною (Rh+), а відтак може виникнути резус-конфлікт.

Якщо батько rh- резус негативний, то резус конфлікту бути не може в незалежності від резус фактору матері. Якщо плід успадковує негативний резус-фактор, резус конфлікту також бути не може, гемолітична хвороба не виникає.

У більшості випадків під час вагітності кров матері і дитини практично не змішується, але проникненню еритроцитів плода з резус-антигенами в материнський кровотік сприяють інфекційні фактори, що підвищують проникність плаценти, травми живота, крововиливи при відшаруванні та інших пошкодженнях плаценти. Найбільш значуще відбувається під час пологів – еритроцити з резус фактором є чужорідними для організму матері і він починає виробляти антирезусні антитіла. Як правило, перша вагітність у резус-негативної жінки з резус позитивним плодом протікає без ускладнень і для вже народженої дитини це не відіграє ролі. Вироблення антирезусних антитіл також можливе при переливанні несумісної крові, після абортів, викиднів, операцій з приводу позаматкової вагітності (якщо у плода резус-позитивна кров).

Це має значення при наступних вагітностях- антирезусні антитіла вже є у крові жінки, і коли вона ще раз виношуватиме плід з резус-позитивною кров’ю – відбувається резус-конфлікт – антирезусні антитіла з крові матері (rh-) проникають через плаценту в кров плоду (Rh+) і руйнують (гемоліз) його еритроцити , які містять резус-фактор, що призводить до гемолітичної хвороби плода і новонародженого.

При першій вагітності ізоімунізація матері незначна: вироблялися ІgМ-антитіла, імунна відповідь розвивалася повільно і через свою свою велику молекулярну масу і розміри ІgМ-антитіла не проникають крізь плаценту і не руйнують еритроцити плода. І  лише згодом вироблялися 1gG. Проте при повторній вагітності відбувається швидке вироблення переважно 1gG-антитіл, які менші за розміром, проникають крізь плаценту і потрапля ють у циркуляцію плода.

При резус-конфлікті існує великий ризик невиношування вагітності, внутрішньоутробної загибелі плода, мертвонародження, ранніх і пізніх гестозів (прееклампсій), відшарування плаценти, кровотечі та інших. На ступінь прояву імунного конфлікту впливає наявність екстрагенітальних захво рювань у матері (захворювання серця, печінки, нирок), ендокринної патології (цукровий діабет).

Незважаючи на те, що 20 % новонароджених є несумісними з матір`ю і за системою АВО, лише 5 % із них можуть мати ознаки гемолітичної хвороби і вона ніколи не буває такою тяжкою і не призводить до смерті новонароджено го, як внаслідок Rh – імунізації.

Гемолітична хвороба плода і новонародженого – клінічно проявляється трьома формами – набряковою, анемічною та жовтяничною. Анемічна форма – найбільш легка форма, виникає при нетривалому впливі ізоантитіл на зрілий плід. Після народження відбувається незначний гемоліз еритроцитів, але продукти розпаду – непрямий білірубін – швидко інактивуються печінкою.

При жовтяничній формі в перші години життя з’являється жовтушність шкірних покривів, слизових і склер. Паренхіматозні органи збільшені. Погодинний приріст білірубіну більше 5,1 мкмоль/л. При концентрації непрямого білірубіну в крові вище 250 мкмоль/л може розвиватися «ядерна жовтяниця» – гіпербілірубінемічна енцефалопатія, що виявляється судомами, гіпертонусом м’язів-розгиначів та iн. Надалі це може привести до відставання дитини в розвитку. Прогноз при важкому перебігу жовтяничної форми несприятливий, при середньому та легкому ступені – настає одужання.

Найважча набрякова форма. Дитина народжується із загальними набряками підшкірної клітковини, з лицем луноподібної форми, шкіра бліда з жовтяничним або синюшним відтінком. Порожнини організму заповнені рідиною, печінка і селезінка сильно збільшені. Прогноз несприятливий. З лікувальною метою проводять дезінтоксикаційну терапію, замінне переливання крові.

Тому для запобігання ускладненням вкрай важливо провести:

-визначення групи кров та разус фактора матері і батька майбутньої дитини;

– при резус негативній (-) крові матері і резус (+) позитивній крові батька – здійснюється пильне спостереження за вагітними і визначення антирезусних антитіл, яке проводиться в тому числі при постановці на облік та в 28 тиж.вагітності. Ведення кожної вагітної з резус негативною кров’ю потребує iндивiдуального пiдходу.

З метою профілактики резус конфлікту –

• В перші 72 години після після епізоду невиношування, аборту або при загрозі переривання вагітності, кровотечі, поза-матковій вагітності, міхуровому занеску протягом перших 12 тижнів гестації, резус-негативна несенсибілізована (при відсутності титру антитіл) жінка має отримати мінімальну дозу антирезусного імуноглобуліну (анти-D-Ig) – 125 мкг. Після 12 тижнів гестації стандартну разову дозу збільшують до 300 мкг. Також введения анти-D-Ig в дозi 300 мкг. проводиться пiсля iнвазивних втручань (кордоцентез, амнiоцентез)
• Введення вагітним резус-негативним матерям при відсутності титру антирезусних антитіл, і у яких резус плода невідомий або позитивний, – а нтирезусного імуноглобуліну в 28-32. При кожній наступній вагітності, за умови, що немає резус-антитіл в крові, цю процедуру повторюють.
• Неспецифічна медикаментозна профілактика та лікування резус-конфлікту малоефективнi, найбільш заслуговуючим уваги є плазмоферез.
• Важливо вчасно і регулярно проходити УЗД , які дозволяють оцінити розвиток плоду і вчасно помітити ознаки гемолізу еритроцитів – збільшення селезінки і печінки, поява набряків. При необхідності проводять забір навколоплідної рідини (амніоцентез) і крові з пуповини (кордоцентез), що дозволяє точно оцінити стан здоров’я дитини, визначити групу крові та резус-фактор плода, наявність резус-антитіл, хромосомний набір плода, рівень білірубіну та ін.
• Також після 10 тижня вагітності можна провести неінвазивний пренатальний тест, який дозволить визначити ризики виникнення у плода хромосомних порушень, а також визначити стать плода та його резус-приналежність, і якщо резус плода негативний- в профілактиці анти-D-Ig немає потреби.

Якщо ситуація із резус-кофліктом стає загрозливою для плода і матері, то приймається рішення про дострокове родорозв’язання шляхом кесаревого розтину. Якщо перебіг вагітності без ускладнень, жінці з 37 тижнів рекомендується допологова госпіталізація в стаціонар з метою вирішення подальшої тактики ведення вагiтностi, яка визначається в індивідуальному порядку для кожної вагітної.

Будьте здоровi.

Любов Бойко, лікар-гінеколог жіночої консультації КНП “Міська поліклініка №8 ХМР